Інтелектуальна власність в будівництві

Анотація

У статті розглянуто економічний підхід оцінки прав на інтелектуальну власність, який визначається конкретними комерційними інтересами суб'єктів ринкової економіки. Доведено, що покупець, купуючи права власності на результати інтелектуальної діяльності, повинен, перш за все, виходити з власних конкретних можливостей використання цих результатів з прибутком. Підтверджено, що в даний час ключовим фактором розвитку економіки є інтелектуальні ресурси - знання та інформація. Проведено аналіз існуючих класифікацій складових інтелектуальної власності будівництва. Розкрито основні підходи до визначення поняття «інтелектуальна власність». Описано місце та роль інтелектуальної власності у діяльності суб’єктів будівництва. Мета статті полягала в комплексному аналізі місця і ролі інтелектуальної власності в концепції економічної стійкості будівельних підприємств, а також виявлення найважливіших напрямків і практичних заходів щодо активізації процесів використання інтелектуальної власності в їх діяльності. Досягнення мети вирішувалося методами теоретичних досліджень щодо питань інтелектуальної власності будівельної сфери; дослідженням інновацій в області теорії і практики будівельного виробництва. Процес затвердження інтелектуальної власності в українському правовому полі і на ринку - дуже складний і суперечливий процес, особливо якщо мова йде про будівництво, де основним джерелом прибутку є матеріальне виробництво, а не інші дії з якими б то не було об'єктами інтелектуальної власності. Для підвищення ефективності будівельного виробництва в перспективі, для поліпшення економічних показників діяльності будівельних підприємств і для досягнення максимального прибутку, необхідно вишукувати нові джерела, якими можуть і повинні стати об'єкти інтелектуальної власності та права користування ними.