Вплив економічної рецесії на управління інноваційним забезпеченням функцій держави під час кризових ситуацій

Анотація

У статті розглянуто оптимальне використання інноваційного потенціалу щодо пошуку шляхів забезпечення інституційного статусу держави та збереження національної ідентичності під час кризових ситуацій. Практичне значення полягає у чіткому визначенні пріоритетів і напрямів регуляторної здатності держави в умовах невизначеності утримувати макроекономічну стабільність та ефективну систему протидії деструктивним екзогенним впливам. У цьому зв’язку надзвичайно актуальним стає дослідження впливу економічної рецесії на управління інноваційним забезпеченням функцій держави під час кризових ситуацій. Виявлено поточний стан країни, який зовсім не сприяє розвитку інновацій через зовнішні загрози, сильну інерційність процесів і певне нерозуміння з боку економічної влади держави. Запропонована структурно-логічна схема побудови механізму управління інноваційним розвитком економіки в умовах кризових явищ. Визначено реалістичні уявлення про недостатню ефективність наявних інститутів розвитку, перспективність нових векторів управління інноваційним потенціалом держави, поведінку суб’єктів майбутніх структурних перетворень, наявні проблеми стратегії і тактику реформ, що перешкоджають становленню ефективного розвитку національної економіки інноваційного типу. Наголошено, що з метою подолання існуючих прогалин у суспільстві вкрай необхідна мотивація дій економічної влади на розв’язання існуючих проблем в системі державного регулювання інноваційного розвитку економіки. Проаналізовано роль держави в економічному розвитку та виявлено, що в сучасних умовах посилення глобальної конкуренції та кризових явищ відбувається запозичення багатьох інститутів та інституцій, які опосередковують соціально-економічне життя. Доведено, що розмах кризових процесів вимагає від країни переосмислення стратегій національного розвитку, адже глобалізація та політичні виклики сьогодення не лише створюють механізми та джерела комунікацій, але й змінюють якість тих діючих інститутів, що встановлюють правила та рамки функціонування господарських систем. Тобто глобальні трансформаційні зміни та реалії сьогодення переконливо засвідчують потребу у пізнанні інституціонального виміру інноваційної економіки, подоланні існуючих інституціональних пасток у процесі впровадження інноваційних технологій.