Сучасні форми і методи мотивації персоналу підприємств сфери послуг
Анотація
Мета статті полягає у дослідженні основних форм і методів мотивації персоналу підприємств сфери послуг. Проаналізовано теорії мотивації персоналу з точки зору їх застосування на практиці, розглянуто групи методів мотивації та дано оцінку їхній ефективності. Визначено, що для ефективності роботи персоналу на підприємстві необхідно індивідуально підходити до кожного працівника. Сукупність заохочень, які можна і потрібно застосовувати, щоб стимулювати працівника до якісного виконання своїх посадових обов'язків, називається мотивацією персоналу. Така мотивація починається з підбору висококласних фахівців на посаду й підтримується під час роботи керівником. Успішні фірми вкладають значний капітал у розвиток трудових ресурсів, розглядаючи його не як витрати, а як активи підприємства. Згодом капітал, вкладений в людей, зростає, а не зменшується, як капітал, вкладений в засоби виробництва. Саме людський капітал, а не заводи, устаткування й виробничі запаси забезпечують конкурентоспроможність та економічне зростання підприємства. Управління персоналом включає багато складових. Серед них: кадрова політика, взаємовідносини в колективі, соціально-психологічні аспекти управління. Ключове ж місце займає визначення способів стимулювання і мотивації працівників. Мотивація є одним з найважливіших внутрішньоорганізаційних процесів, а особливість його полягає в тому, що він безпосередньо спрямований на досягнення цілей організації. Успіх підприємства є результатом взаємодії між співробітниками і клієнтами, продуктом і організацією. Тому, щоб створити клієнтоорієнтовану компанію, ці три елементи мають працювати разом задля отримання прибутку організації та фінансових вигід для співробітників. Це може бути досягнуто шляхом надання винагород та стимулів або вигод в обмін на їх ефективну роботу для досягнення цілей організації.
Посилання
2. Dolishnij I.M., Kolodijchuk A.V.(2017). Motyvatsiia personalu iak ob'iekt upravlinnia na pidpryiemstvi. Naukovyj visnyk NLTU Ukrainy, Vol. 20.5, pp. 211–216..
3. Kolot A.M.(2017). Motyvatsiia personalu. KNEU. Kiev. 337.
4. Marynych I.A. (2018). Motyvatsiia iak faktor pidvyschennia efektyvnosti pratsi pratsivnykiv. Naukovyj visnyk NLTU Ukrainy. Vol. 15.5, pp. 376–380.
5. Kapustians'kyj P.Z. (2017) Motyvatsiia pratsi personalu suchasnykh orhanizatsij (orhanizatsijno-upravlins'kyj aspekt) [monograph]. IPK DSZU. Kyiv. 155 p.
6. Mochernyj S.V. (2010). Ekonomichnyj slovnyk – dovidnyk. Femina. Kyiv. 368 p.
7. Alge B.J., Anthony E.A., Rees J., Kannan K. 2010. Controlling A whilehoping for B: deviance deterrence and public versus private deviance. In The Dark Side of Management, ed. by L. Neider, C. Schriesheim, pp.115-41. Charlotte, NC: Inf. Age Publ.
8. Coovert M.D., Thompson L.F. 2014b. Toward a synergistic relationship between psychology and technology See Coovert & Thompson 2014a, pp. 1-17
9. DeSanctis G., Poole M.S. (1994). Capturing the complexity in advanced technology use,adaptive structuration theory. Organ. Sei. S (2): 121-47
10. Goffman E. (1983). The interaction order. Am. Sociol. Rev. No 48, pp.1-17.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
