Характеристика та особливості спеціалізованих видів туризму Полтавського регіону
Анотація
Досліджено особливості спеціалізованого туризму. Визначено, що поняття «спеціалізований туризм» у науковій літературі в Україні та у всьому світі використовується досить давно. Проаналізовано сутність концепції спеціалізованого туризму як системи його окремих сегментів, в основі вибору якої є мета подорожі. Встановлено, що спеціалізований туризм пропонує певний туристичний продукт, орієнтований на задоволення потреб певних сегментів ринку або ніш, він виступає альтернативою масовому туризму в умовах зростаючої глобалізації. Основною метою подорожі є задоволення певних особливих інтересів туристів. Включає форми туризму, зосереджені та ті види діяльності, котрі залучають невелику кількість високомотивованих туристів. У результаті дослідження було визначено, що розвиток спеціалізованого туризму обумовлюється регіональним аспектом та наявним туристично-ресурсним потенціалом. Розглянуто спеціалізовані види туризму, які доцільно вважати перспективними та пріоритетними для Полтавського регіону: лікувально-оздоровчий туризм (наявність широкої мережі санаторно-курортних закладів і бальнеологічних ресурсів), культурно-пізнавальний (екскурсійний) туризм, сільський (зелений) туризм, релігійний (культовий) туризм, етнічний туризм, подієвий (фестивальний) туризм.
Результати здійснених досліджень дозволили дійти висновку, що наявні туристично-рекреаційні ресурси Полтавського регіону, дають змогу акцентувати увагу саме на спільному розвиткові лікувально-оздоровчого й сільського (зеленого) туризму, що дозволить посилити їх конкурентні переваги. Розглянуто поняття сільського зеленого туризму та його основних різновидів, серед них: зелений, сільський, агротуризм, екоагротуризм, агрорекреаційний туризм тощо. Такі види туризму розглянуто як спеціалізовані, вони є перспективними видами туристської діяльності на Полтавщині, мета яких – реалізувати специфічні запити людей під час поїздки, відвідування дестинацій. У межах цих спеціалізованих видів туризму особливу увагу можна приділяти широкому діапазону питань, пов’язаних з вивченням культури, природи, а також з професійними й різного виду спортивно-туристськими, дозвіллєвими потребами туристів. Перспективами подальших досліджень є визначення потенційних напрямів розвитку сільського зеленого туризму в Полтавському регіоні.
Посилання
2. Babkyn A. V. (2003). Spetsyalnуe vydу turyzma: ucheb. posobye. M.: YNFRA-M. 316 p.
3. Baldacchino, G. (2015). Feeding the rural tourism strategy? Food and notions of place and identity. Scandinavian Journal of Hospitality and Tourism, 15(1–2), pp. 1–7. doi:10.1080/15022250.2015.1006390
4. Bondar V.V. Ekolohichnyi turyzm yak skladova rozvytku silskoho turyzmu. http://www.khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_127/11.pdf
5. Christou, P., Sharpley, R. (2019). Philoxenia offered to tourists? A rural tourism perspective. Tourism Management, 72(June), 39-51. https://doi.org/10.1016/j.tourman.2018.11.007
6. Derrett, R. (2001). Special interest tourism: starting with the individual. In: N. Douglas & R. Derrett (Eds.), Special interest tourism (pp. 1–28). Brisbane: Wiley.
7. Dutchak S. V., Dutchak M. V. (1999). Deiaki aspekty vydilennia sehmentiv spetsializovanoho turyzmu ta yikh stan na terytorii Chernivetskoi oblasti. Turystsko-kraieznavchi doslidzhennia. K.: Karmalita. Vyp. 2. Pp. 123-136.
8. Hall, C. M. (2019). Constructing sustainable tourism development: The 2030 agenda and the managerial ecology of sustainable tourism. Journal of Sustainable Tourism. Advance online publication. doi: 10.1080/09669582.2018.1560456
9. Hlovatska V.V. (2010). Osoblyvosti rozvytku silskoho zelenoho turyzmu yak pidpryiemnytskoi diialnosti. Innovatsiina ekonomika. No 16.
10. Illiashenko S.M., Illiashenko N.S., Shcherbachenko V.O. (2013). «Zelenyi» turyzm yak odyn z napriamiv staloho rozvytku rehionu. Ekonomika Ukrainy. No 8. S. 33–39.
11. Kyfiak V.F. (2003). Orhanizatsiia turystychnoi diialnosti v Ukraini. Chernivtsi: Knyha ChChI. 300 p.
12. McAreavey, R. & McDonagh, J. (2011). Sustainable rural tourism: Lessons for rural development. Sociologia Ruralis, 51(2), 175–194. doi: 10.1111/j.1467-9523.2010.00529.
13. Mokras-Grabowska, J. (2015). Rożnorodność metod teoretycznych i form podejść wturystyce aktywnej. In B. Włodarczyk (Ed.), Badania nad turystyką. Jeden cel, rożnepodejścia, Warsztaty z Geografii Turyzmu (pp. 117–129), 6. Łodź: Wyd. Uniwersytetu Łodzkiego (in Polish).
14. Mokras-Grabowska, J. (2015). Turystyka aktywna – zagadnienia terminologiczne i klasyfikacje. In A. Stasiak, J. Śledzińska & B. Włodarczyk (Eds.), Wczoraj, dziś i jutro turystyki aktywnej i specjalistycznej (pp. 11–25). Warszawa: Wydawnictwo PTTK “Kraj” (in Polish).
15. Novelli, M. (Ed.). (2005). Niche Tourism: Contemporary issues, trends and cases. Oxford and Burlington: Elsevier Butterworth Heinemann.
16. Papathanassis, A. (Ed.). (2011). The Long Tail of Tourism. Holiday Niches and their Impact on Mainstream Tourism. Wiesbaden, Gabler. 220 p.
17. Rutynskyi M. (2006). Silskyi turyzm. K.: Znannia. 271 s.
18. Smith M., Macleod N., Robertson M. H. (2010). Key Concepts in Tourist Studies. London: SAGE.
19. Tkachenko T.I. (2006). Stalyi rozvytok turyzmu: teoriia, metodolohiia, realii biznesu: monohrafiia. Kyivskyi natsionalnyi torhovelno-ekonomichnyi universytet. 537 s.
20. Ustymenko L. M. (2013). Istoryko-suspilni aspekty rozvytku spetsializovanoho turyzmu. Pytannia kulturolohii. No 29. S. 138–145.
21. World Tourism Organization (2020). UNWTO Recommendations on Tourism and Rural Development – A Guide to Making Tourism an Effective Tool for Rural Development, UNWTO, Madrid, DOI: https://doi.org/10.18111/9789284422173.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
