Характеристика та особливості спеціалізованих видів туризму Полтавського регіону
DOI:
https://doi.org/10.26906/EiR.2021.3(82).2363Ключові слова:
спеціалізований туризм, сільський зелений туризм, лікувально-оздоровчий туризм, регіонАнотація
Досліджено особливості спеціалізованого туризму. Визначено, що поняття «спеціалізований туризм» у науковій літературі в Україні та у всьому світі використовується досить давно. Проаналізовано сутність концепції спеціалізованого туризму як системи його окремих сегментів, в основі вибору якої є мета подорожі. Встановлено, що спеціалізований туризм пропонує певний туристичний продукт, орієнтований на задоволення потреб певних сегментів ринку або ніш, він виступає альтернативою масовому туризму в умовах зростаючої глобалізації. Основною метою подорожі є задоволення певних особливих інтересів туристів. Включає форми туризму, зосереджені та ті види діяльності, котрі залучають невелику кількість високомотивованих туристів. У результаті дослідження було визначено, що розвиток спеціалізованого туризму обумовлюється регіональним аспектом та наявним туристично-ресурсним потенціалом. Розглянуто спеціалізовані види туризму, які доцільно вважати перспективними та пріоритетними для Полтавського регіону: лікувально-оздоровчий туризм (наявність широкої мережі санаторно-курортних закладів і бальнеологічних ресурсів), культурно-пізнавальний (екскурсійний) туризм, сільський (зелений) туризм, релігійний (культовий) туризм, етнічний туризм, подієвий (фестивальний) туризм.
Результати здійснених досліджень дозволили дійти висновку, що наявні туристично-рекреаційні ресурси Полтавського регіону, дають змогу акцентувати увагу саме на спільному розвиткові лікувально-оздоровчого й сільського (зеленого) туризму, що дозволить посилити їх конкурентні переваги. Розглянуто поняття сільського зеленого туризму та його основних різновидів, серед них: зелений, сільський, агротуризм, екоагротуризм, агрорекреаційний туризм тощо. Такі види туризму розглянуто як спеціалізовані, вони є перспективними видами туристської діяльності на Полтавщині, мета яких – реалізувати специфічні запити людей під час поїздки, відвідування дестинацій. У межах цих спеціалізованих видів туризму особливу увагу можна приділяти широкому діапазону питань, пов’язаних з вивченням культури, природи, а також з професійними й різного виду спортивно-туристськими, дозвіллєвими потребами туристів. Перспективами подальших досліджень є визначення потенційних напрямів розвитку сільського зеленого туризму в Полтавському регіоні.
Посилання
Babarytska V. K., Malynovska O.Iu. (2015). Menedzhment turyzmu. Turopereitynh.
Babkyn A. V. (2003). Spetsyalnуe vydу turyzma: ucheb. posobye. M.: YNFRA-M. 316 p.
Baldacchino, G. (2015). Feeding the rural tourism strategy? Food and notions of place and identity. Scandinavian Journal of Hospitality and Tourism, 15(1–2), pp. 1–7. doi:10.1080/15022250.2015.1006390
Bondar V.V. Ekolohichnyi turyzm yak skladova rozvytku silskoho turyzmu. http://www.khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_127/11.pdf
Christou, P., Sharpley, R. (2019). Philoxenia offered to tourists? A rural tourism perspective. Tourism Management, 72(June), 39-51. https://doi.org/10.1016/j.tourman.2018.11.007
Derrett, R. (2001). Special interest tourism: starting with the individual. In: N. Douglas & R. Derrett (Eds.), Special interest tourism (pp. 1–28). Brisbane: Wiley.
Dutchak S. V., Dutchak M. V. (1999). Deiaki aspekty vydilennia sehmentiv spetsializovanoho turyzmu ta yikh stan na terytorii Chernivetskoi oblasti. Turystsko-kraieznavchi doslidzhennia. K.: Karmalita. Vyp. 2. Pp. 123-136.
Hall, C. M. (2019). Constructing sustainable tourism development: The 2030 agenda and the managerial ecology of sustainable tourism. Journal of Sustainable Tourism. Advance online publication. doi: 10.1080/09669582.2018.1560456
Hlovatska V.V. (2010). Osoblyvosti rozvytku silskoho zelenoho turyzmu yak pidpryiemnytskoi diialnosti. Innovatsiina ekonomika. No 16.
Illiashenko S.M., Illiashenko N.S., Shcherbachenko V.O. (2013). «Zelenyi» turyzm yak odyn z napriamiv staloho rozvytku rehionu. Ekonomika Ukrainy. No 8. S. 33–39.
Kyfiak V.F. (2003). Orhanizatsiia turystychnoi diialnosti v Ukraini. Chernivtsi: Knyha ChChI. 300 p.
McAreavey, R. & McDonagh, J. (2011). Sustainable rural tourism: Lessons for rural development. Sociologia Ruralis, 51(2), 175–194. doi: 10.1111/j.1467-9523.2010.00529.
Mokras-Grabowska, J. (2015). Rożnorodność metod teoretycznych i form podejść wturystyce aktywnej. In B. Włodarczyk (Ed.), Badania nad turystyką. Jeden cel, rożnepodejścia, Warsztaty z Geografii Turyzmu (pp. 117–129), 6. Łodź: Wyd. Uniwersytetu Łodzkiego (in Polish).
Mokras-Grabowska, J. (2015). Turystyka aktywna – zagadnienia terminologiczne i klasyfikacje. In A. Stasiak, J. Śledzińska & B. Włodarczyk (Eds.), Wczoraj, dziś i jutro turystyki aktywnej i specjalistycznej (pp. 11–25). Warszawa: Wydawnictwo PTTK “Kraj” (in Polish).
Novelli, M. (Ed.). (2005). Niche Tourism: Contemporary issues, trends and cases. Oxford and Burlington: Elsevier Butterworth Heinemann.
Papathanassis, A. (Ed.). (2011). The Long Tail of Tourism. Holiday Niches and their Impact on Mainstream Tourism. Wiesbaden, Gabler. 220 p.
Rutynskyi M. (2006). Silskyi turyzm. K.: Znannia. 271 s.
Smith M., Macleod N., Robertson M. H. (2010). Key Concepts in Tourist Studies. London: SAGE.
Tkachenko T.I. (2006). Stalyi rozvytok turyzmu: teoriia, metodolohiia, realii biznesu: monohrafiia. Kyivskyi natsionalnyi torhovelno-ekonomichnyi universytet. 537 s.
Ustymenko L. M. (2013). Istoryko-suspilni aspekty rozvytku spetsializovanoho turyzmu. Pytannia kulturolohii. No 29. S. 138–145.
World Tourism Organization (2020). UNWTO Recommendations on Tourism and Rural Development – A Guide to Making Tourism an Effective Tool for Rural Development, UNWTO, Madrid, DOI: https://doi.org/10.18111/9789284422173.
Downloads
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
