Досвід використання вапняків одеського регіону як основи фундаментів

Анотація

Установлено, що при будівництві висотних будівель в Одесі часто використовують фундаменти з буронабивних паль, які занурюють у вапняк-черепашник та не прорізають усієї його товщі. Заглиблення паль у менш міцні меотичні глини не доцільно, оскільки навантаження від будівлі палями передається на весь масив вапняку. Визначено, що при розрахунку таких фундаментів виникають труднощі, оскільки вапняк-черепашник Одеського регіону не є скельною породою, а в нормативних документах відсутні дані для визначення несучої здатності буронабивних паль у вапняку як паль тертя. Екс**периментально доведено, що за результатами статичних випробувань буронабивних паль у вапняку-черепашнику їх несуча здатність значно вище значень аналітичних розрахунків за існуючими нормативними документами у вигляді паль-стійок, оскільки середнє значення межі міцності при одновісному стисненні вапняку малої міцності зазвичай становить R_c = 0,5... 1,0 МПа. Виявлено, що завданнями цих досліджень є визначення несучої здатності буронабивних паль у вапняку-черепашнику шляхом проведення статичних випробувань натурних зразків, а також порівняння отриманих результатів з аналітичними рішеннями різними способами для обґрунтування проектних рішень. Для розв’язання поставлених завдань застосовано експериментальні та розрахункові методи, як стандартні, так розроблені за участю авторів.  З’ясовано, що комплексні дослідження дозволили визначити несучу здатність і допустиме навантаження на буронабивні палі шляхом проведення статичних випробувань та аналітичного розрахунку за нормативними документами й запропонованою методикою. Установлено, що результати розрахунку запропонованим методом дають хорошу збіжність з результатами статичних випробувань.