Інституційна трансформація будівельної сфери в умовах інвестиційних ризиків

Анотація

У статті розглянуто термінологічні та інституційні аспекти розвитку будівельної сфери України, які мають важливе значення для формування сучасної нормативно-правової та економічної бази галузі. Проаналізовано підходи до використання терміну «комплекс» у будівництві, що традиційно застосовується у трьох форматах: як складова назви об’єкта будівництва, як окремий вид об’єкта та як пусковий комплекс. Наголошено на невідповідності між поширеним уживанням терміну у практичній діяльності та його нормативним визначенням у чинних документах. Здійснено порівняльний аналіз понять «пусковий комплекс» та «черга будівництва», що дозволяє чіткіше визначати специфіку проектної документації та порядок введення об’єктів в експлуатацію. У статті обґрунтовано, що ефективний розвиток будівельної сфери можливий лише за умови комплексної інституційної трансформації, яка включає модернізацію нормативної бази, підвищення якості освіти та професійної підготовки кадрів, створення сприятливого інвестиційного клімату та стимулювання вітчизняного виробництва. Доведено, що будівельний комплекс має стати гнучкою та інтегрованою системою, яка поєднує публічні, соціальні та комерційні інтереси, що дозволить Україні вийти на новий якісний рівень у сфері будівництва та забезпечити її конкурентоспроможність на міжнародному ринку.