Самоменеджмент як основна компетенція сучасного менеджера

Анотація

Проаналізовано існуючі концептуальні підходи до визначення поняття «самоменеджмент». Виявлено, що кожний підхід базується на окремих методах і принципах менеджменту, має свої переваги та недоліки. Запропоновано авторський підхід до розуміння самоменеджменту, що дозволило виявити найбільш актуальні методи та техніки, які варто застосовувати менеджерам під час їхньої роботи в умовах, коли від них вимагають креативних ідей, упровадження інновацій, адаптації до карантину, формування нових звичок власної роботи й колективу. При цьому менеджери витрачають величезну кількість власного часу на засвоєння нових знань, формування нової стратегії, що впливає на їхнє моральне та фізичне здоров’я. Через стрес і напруження якість роботи менеджера страждає, що впливає не тільки на роботу його колективу, але й загалом на особисте життя. Доведено, що ефективне управління власними ресурсами, а також оточуючим середовищем має відбуватися через самопізнання, саморозвиток та саморегуляцію. Визначено, що самопізнання забезпечує менеджеру можливість вдосконалюватися, виявляти потенційні можливості, щоб досягати найвищого рівня професійного та особистісного розвитку. Запропоновано методи саморозвитку для менеджерів, які хочуть досягнути стрімкого кар’єрного зростання, мати повагу серед інших, реалізувати власні плани та досягнути поставлених цілей. Доведено важливість саморегуляції для сучасного менеджера, а також визначено методи саморегуляції, котрі варто застосовувати з метою усунення стресових станів, зменшення ступеня емоційної напруги, підсилення мобілізації ресурсів, зниження можливості появи апатичних настроїв тощо.