Аналіз тенденцій розвитку норм навантажень на будівельні конструкції

Анотація

У статті послідовно розглянуті підходи до врахування навантажень на будівельні конструкцій та їхнє відображення у нормативних документах різних років. Зосереджено увагу на спадкоємність методу граничних станів і методу допустимих напружень у частині опису навантажень. Показано, як протягом останніх дев'яноста років норми проектування будівельних конструкцій щодо нормування навантажень зазнали значних змін і розширили свої статистичні основи. Перші рекомендації, що містилися в Урочному положенні, із запасом враховували снігове навантаження на основній території країни. Початкове нормування вітрового навантаження регламентувало однаковий вітровий тиск для всіх місцевостей. З роками стосовно кліматичних навантажень (снігових, вітрових) приділялась увага змінам територіального районування (кількість районів на території України було збільшено) та розрахункових коефіцієнтів, призначенню нормативних і розрахункових значень та залученню до цього дослідних статистичних даних. Приділено також увагу зв’язку розвитку норм кранових навантажень з результатами експериментальних досліджень цих навантажень. Норми кранових навантажень поступово змінювали, але тільки у 2006 р в національних нормах ДБН В.1.2-2:2006 «Навантаження і впливи» помилкову формулу гальмівних сил було замінено на формулу бічних сил, що спричиняються перекосами мостових кранів і непаралельністю кранових колій. Модифіковано обґрунтування нормативних (характеристичних) та розрахункових значень кліматичних і кранових навантажень на основі збільшеного періоду повторюваності. Вітчизняні дослідження навантажень активізувалися останні десятиліття у зв’язку із впровадженням Державних будівельних норм України. Відзначено високий науковий рівень вітчизняних норм ДБН В.1.2-2006 «Навантаження та впливи», які мають сучасний статистичний базис, асоціюються з нормами Єврокод та забезпечують необхідний рівень надійності будівельних конструкцій.