Сучасні тенденції у транспортному плануванні

Анотація

Розвиток інфраструктури населених пунктів, спрямований на задоволення насамперед потреб автомобілістів, супроводжується потужними негативними змінами в умовах людської життєдіяльності. Світовий досвід доводить, що навіть інвестуючи значні кошти у розвиток вулично-дорожньої мережі для розв’язання складних проблем автомобільного транспорту, неможливо вирішити проблему перевезень у великих містах, забезпечивши комфортне пересування автомобілів. Не випадково найкращі з точки зору транспорту міста у світі (Копенгаген, Берлін тощо) використовують так звану піраміду пріоритетів, яку радять застосовувати при прийнятті рішень, що стосуються проєктування та реконструкції вулично-дорожньої мережі. На першому місці в цій піраміді стоять пішоходи, на другому – велосипедисти, на третьому – громадській транспорт, потім – комерційний транспорт, на останньому місці – приватний автотранспорт. Навіть виклики пандемії сприяли саме такому розподілу пріоритетів, коли в деяких великих містах Європи адміністративними заходами частину проїжджої частини вулиць віддали пішоходам та велосипедистам. В Україні останнім часом також спостерігається тенденція до зміни пріоритетів у теорії транспортного планування. Зміна пріоритетів знаходить відображення в оновлених нормативних документах України. У статті проаналізовано й узагальнено світовий досвід проєктування та реконструкції вулично-дорожніх мереж населених пунктів відповідно до сучасних тенденцій у транспортному плануванні. У результаті аналізу закордонного і вітчизняного досвіду виокремлено два базові варіанти перерозподілу простору між пішоходами, велосипедистами, громадським та приватним транспортом: 1) звуження смуг для приватного транспорту (що дозволяють оновлені нормативні документи України); 2) зменшення кількості смуг для приватного транспорту (розглянуто три основні варіанти такого перерозподілу)