Вивчення зарубіжного досвіду надання публічних послуг у сфері туризму: можливості імплементації для сталого розвитку

Анотація

У статті авторами здійснено аналіз зарубіжного досвіду надання публічних послуг у сфері туризму з метою виявлення можливостей його імплементації для сталого розвитку в умовах війни. Акцент зроблено на важливості публічних послуг у сфері туризму як інструменту не лише забезпечення доступу до туристичних ресурсів, а й стимулювання сталого розвитку територій. Публічні послуги у сфері туризму розглянуто як такі, що реалізуються на засадах партнерства між державою, бізнесом та громадськістю й спрямовані на формування сприятливого середовища для безпечного, якісного та інклюзивного туристичного обслуговування. Розглянуто кращі практики країн ЄС, зокрема: Франції, Італії, Іспанії, Естонії та Португалії, щодо цифровізації сервісів, управління туристичними потоками, підтримки інклюзивних форматів туризму та стимулювання участі громад у прийнятті рішень. Проаналізовано основні досягнення публічних послух у сфері туризму в зарубіжних країнах з урахуванням сучаних тенденцій. Особливу увагу приділено викликам, що постають перед Україною у процесі адаптації зарубіжного досвіду: нормативно-правовим прогалинам, інституційній нестабільності, обмеженим ресурсам, а також безпековим ризикам, пов’язаним із веденням бойових дій. Водночас у статті обґрунтовано, що саме туризм може стати каталізатором соціально-економічного відновлення постраждалих територій. Розглянуто потенціал застосування принципів сталого розвитку при імплементації іноземних підходів, зокрема через посилення участі громад, екологічну відповідальність, цифрову трансформацію сервісів і розвиток людського капіталу. Доведено, що адаптація найкращих практик має базуватися на принципах стратегічного планування, інклюзивності та міжсекторальної взаємодії, а не обмежуватись формальним запозиченням технологій. Визначено, що в умовах воєнного стану сталий туризм має розглядатися як інструмент не лише економічного пожвавлення, але й соціального згуртування, культурної реабілітації та формування нового образу України як безпечної, відкритої та конкурентоспроможної держави.