Ресурси та можливості в країнах, що розвиваються: яка причинна обумовленість?

Анотація

Стаття присвячена аналізу спостережень та результатів, що вказують на контраст між підходами, заснованими на корисності і ресурсах, і підходом, заснованим на можливостіях, засновником якого є Амартія Сіна (Нобелівська премія з економіки в 1998 році). Таким чином, підхід, заснований на можливостях, намагається виправити ситуацію, зосередивши увагу на можливості досягнення конкретних цілей, а не на засобах. Природа реального існування завжди була цікава для соціальних мислителів протягом століть. Якщо нинішні критерії економічного прогресу, відображені цілим рядом статистичних даних «під ключ», орієнтовані на зростання неживих «об'єктів комфорту» (таких як ВНП і ВВП в основі незліченних економічних досліджень розвитку), цей фокус може бути тільки виправданим впливом зазначених об'єктів на людські життя, на які вони прямо або побічно впливають. Інтерес до їх заміни безпосередніми показниками якості життя, добробуту та свободи, якими насолоджуються людські життя, стає все більш і більш очевидним. Стаття викладена у двох частинах. У першій частині ми спробуємо висвітлити недосконалість традиційних валютних показників, а також труднощі вимірювання різних аспектів бідності, особливо в країнах, що розвиваються, таких як Марокко. Ми стверджуємо, що бідність - це не просто ідея неадекватності економічних засобів особистості, а швидше за все фундаментальний недолік, який тягне за собою позбавлення. Друга частина статті присвячена переорієнтації на здатності, щоб пояснити, якою мірою підхід на основі можливостей міг би стати основою для оцінки рівня поневірянь, а не ресурсів, що фокусується на доходах та багатстві.