Облік зобов’язань підприємства відповідно до національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку

Анотація

Розглянуто порядок формування інформації та відображення господарських операцій з обліку зобов’язань підприємства відповідно до норм національних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Проведено порівняльний аналіз нормативних документів у розрізі тлумачення сутності, визнання та класифікації зобов’язань підприємства. Виявлено відмінності у сфері застосування положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Установлено спільні й відмінні риси методики обліку зобов’язань підприємства. Спільними рисами є: використання і відображення у стандартах бухгалтерського обліку таких термінів, як «зобов’язання» і «забезпечення», а також визначення поняття «зобов’язання». Відмінність полягає у тому, що: П(С)БО 11 «Зобов’язання» розглядає зобов’язання, а МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи» – забезпечення. До того ж  МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи» передбачає розподіл забезпечень при відображенні в балансі на коротко- й довгострокові зобов’язання, тоді як в Україні взагалі не передбачено поділ забезпечень за часом їх залучення. У результаті розгляду підходів до класифікації зобов’язань у стандартах обліку встановлено, що класифікація зобов’язань, яка застосовується підприємствами в Україні (відповідно до П(С)БО 11 «Зобов’язання»), виокремлює довгострокові, поточні, непередбачувані зобов’язання, доходи майбутніх періодів, а відповідно до міжнародного стандарту (МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи») зобов’язання поділяються лише на поточні (короткотермінові) й непоточні (довготермінові).

Визначено основні неврегульовані питання з обліку зобов’язань згідно з нормами діючого П(С)БО 11 «Зобов’язання» (на відміну від МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи»): відсутні окремі терміни і поняття, а також їх тлумачення (подія, що зобов’язує; юридичне зобов’язання; конструктивне (фактичне, традиційне) зобов’язання; теперішня заборгованість; достовірна оцінка зобов’язання; найкраща оцінка видатків, необхідних для сплати теперішньої заборгованості на дату балансу).