Економічна наукомісткість як оцінка знаннєвого потенціалу продуктивності людського капіталу на підприємстві
Анотація
Розвиток економіки, що заснована на знаннях, набуває поширення у всьому світі. Знання стають вагомим фактором інноваційного розвитку. Але сучасна наукова спільнота активну увагу приділяє процесу виміру розвитку знаннємісткої економіки на державному рівні.
На сьогодні існує доволі велика кількість якісних показників, що дозволяють суспільству аналізувати, порівнювати умови, за яких розвиваються знання, суспільство знань та економіка знань у цілому. Йдеться про показники, запропоновані різноманітними міжнародними організаціями, серед яких Інститут статистики ЮНЕСКО, Євростат, Інститут Світового банку, ОЕСР, Міжнародний союз електрозв’язку та ін.
Головними завданнями дослідження є: проаналізувати структурні елементи виробничого підприємства та виявити місце «зародження» та розвитку знань; дослідити процес формування та управління знаннями на підприємстві; виявити вплив знань на ефективність виробництва; розглянути структурні елементи показника «економічної наукомісткості» (ЕН) для оцінки його впливу на продуктивність людського капіталу.
За результатами дослідження запропоновано показник «економічної наукомісткості», який може використовуватись для оцінки знаннєвого потенціалу будь-якого підприємства, а аналіз його складових дозволить виявити шляхи підвищення знаннєвого потенціалу та його комерціалізації.
Показник «економічної наукомісткості» поєднує три групи факторів: людський капітал, активи та форми їх поєднання з одного боку для формування нового інтелектуального капіталу, а з іншого для використання набутого інтелектуального та отримання конкурентних переваг.
Подальші дослідження можуть проводитись для формалізації факторів і визначення економіко-математичної моделі залежності показника «економічної наукомісткості».
Посилання
2. Herasymenko, H. (2017). Liudski resursy vysokotekhnolohichnykh pidpryiemstv: henezys, definitsii ta suchasnyi vektor rozvytku kontseptu upravlinnia. Mukachevskyi derzhavnyi universytet. Ekonomika ta suspilstvo (№12), pp. 465–471.
3. Yakymenko, N., & Antipova, A. (2014). Mekhanizm upravlinnia personalom pidpryiemstva ta yoho konkurentospromozhnist. Visnyk ekonomiky, transportu i promyslovosti, pp. 221–224.
4. Yefremov, A. (1980). Formyrovanie proizvodstvennykh struktur predpriyatiy v otrasli. K.: Naukova dumka.
5. Korolkov, V. (2011). Produktyvnist pratsi yak intehrovanyi faktor rozvytku ekonomichnykh system, zasnovanykh na znanniakh. Ed. by O. Cherniak, & P. Zakharchenko. Berdiansk.
6. Korolkov, V., & Tikhovska, T. (2010). Otsiniuvannia proektiv: na shliakhu innovatsiinoho rozvytku naukomistkykh pidpryiemstv. Naukovyi visnyk NLTU Ukrainy, pp. 177–182.
7. Nakaz Ministerstva finansiv Ukrainy «Pro zatverdzhennia Polozhennia (standartu) bukhhalterskoho obliku 7 «Osnovni zasoby» vid 27.04.2000 r. № 92. (n.d.). Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00
8. Pashenko, I., & Chernobai, L. (2005). Formirovanie proizvodstvennykh struktur predpriyatiy v otrasli. Visnyk Natsionalnoho universytetu "Lvivska politekhnika"(№533), pp. 181–184.
9. SEI 2018 Overview of the State of the U.S. S&E Enterprise in a Global Context. (n.d.). Retrieved from https://www.nsf.gov/statistics/2018/nsb20181/assets/1387/overview.pdf
10. Sytnyk, O. (n.d.). Zhurnal «Naukovyi pohliad». Rozvytok personalu yak faktor rozvytku konkurentospromozhnosti pidpryiemstva. Retrieved from http://intkonf.org/sitnik-o-yurozvitok-personalu-yak-faktor-rozvitku-konkurentospromozhnosti-pidpriemstva/
11. Zhadan, T., & Lozova, N. (2015). Ekonomichna sutnist osnovnykh zasobiv pidpryiemstva: oblikovyi aspekt. Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky : elektronne fakhove vydannia, pp. 1112–1116. Retrieved from http://global-national.in.ua/archive/8-2015/233.pdf
12. Zhukovych, I. (2013). Intehralni indeksy u vymiriuvanni ekonomiky znan za metodolohiieiu Svitovoho banku. Statystyka Ukrainy, pp. 47–54.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
