Інституціональний зміст ринку земель сільськогосподарского приначення

Анотація

В Україні багато зроблено, виходячи з традиційного розуміння приватної власності на землю, але є тонкощі в розумінні земельних відносин, розуміння яких прямо та опосередковано відсутнє в сучасній земельній реформі в нашій державі. На даному етапі дослідження у статті акцентовано увагу на методологічному підході до розуміння земельних відносин на основі інституціоналізму. Економічні процеси в земельній сфері не тільки підкоряються економічним законам ринку, а й визначаються історичними традиціями, соціальними нормами, мають обмеження та здійснюються за певними правилами, з перевагою соціальних підходів. У дослідженні враховано положення, згідно з яким розвиток земельних відносин, у тому числі в аграрній сфері, базується не лише на необхідності ефективного використання земельних ресурсів – він спрямований на ефективне функціонування аграрної сфери, стале просторове розвиток, формування системи розселення, тобто на раціональне використання землі та поступальний соціально-економічний розвиток територій. Категорія раціонального землекористування визначається як баланс між ефективним (прибутковим) та екологічно безпечним (сталим) використанням. Економічні процеси в земельній сфері підпорядковуються не класичним економічним, суто ринковим теоріям, а інституційній економічній теорії і мають соціально-економічний, тобто інституційний характер. Такий методологічний підхід більшою мірою відповідає нормам Європейського Союзу, зокрема, щодо європейської інноваційної політики зеленого зростання.А метою ЄС, з точки зору екзистенціальної філософії, є до 2050 року перетворити Європу на перший у світі кліматично нейтральний континент. Доведено, що стратегічною метою дій держави щодо земельних відносин має бути не перерозподілу землі, але створення ефективних конкурентних економічних структур ринкового типу та поширення, насамперед, відносин оренди та заставних операцій, а також подальший ефективний розвиток земельної реформи у стимулюванні співпраці, вдосконаленні орендних відносин, поширенні заставних операцій, що дозволить у майбутньому запровадити в Україні повноцінний ринок землі.