Інституційне забезпечення інформаційної безпеки України

Анотація

Актуалізовано проблематику забезпечення інформаційної безпеки України в умовах поглиблення цифрових трансформацій національної економіки як наслідок інформаційно-технологічного розвитку. Обґрунтовано необхідність формування сприятливого регуляторного середовища як базису розроблення ефективних форм реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки. Теоретико-методологічною основою дослідження інституційного забезпечення інформаційної безпеки визначено фундаментальні положення інституціоналізму та неоінституціоналізму. Доцільність використання інституціонального підходу аргументовано ефективністю його інструментарію у процесах формування інституційної архітектоніки й механізму забезпечення інформаційної безпеки. Виконано деталізацію та систематизацію категоріального апарату інституціоналізму, зокрема понять «інститут», «інституції», «інституційне забезпечей та виокремлено в його структурі інституційно-правове та інституційно-організаційне забезпечення. Проаналізовано інституційно-правове забезпечення з точки зору сформованості законодавчої бази у напрямі забезпечення стану захищеності інформаційного середовища та протидії ризикам і загрозам, спричиненим поширенням негативних інформаційних впливів. Здійснено детальне дослідження інституційно-організаційного забезпечення як системи організацій (органів влади), які забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері інформаційної безпеки. На основі використання системного підходу представлено архітектоніку інституційного забезпечення інформаційної безпеки. Доведено, що інституційно-правове й інституційно-організаційне забезпечення інформаційної безпеки з урахуванням взаємозв’язків між суб’єктами становлять інституційне середовище інформаційної безпеки, від ефективності функціонування якого буде залежати рівень забезпечення захисту інтересів громадян, суб’єктів господарювання та держави в цілому як соціальних об’єктів інформаційної безпеки.