Соціальна відповідальність в управлінні персоналом підприємства: реалії часу
Анотація
Метою статті є дослідження особливостей упровадження соціальної відповідальності в управлінні персоналом підприємства через аналіз взаємозв’язків між підприємством, суспільством, співробітниками та клієнтами. У наш час розвиток будь-якого підприємства неможливий без упровадження соціальної відповідальності. Розроблення стратегії соціальної відповідальності для підприємства є однією з невід'ємних складових успішного функціонування, оскільки переносить на вищий рівень взаємозв’язки підприємства із суспільством та є одним з найважливіших чинників на шляху до економічного розвитку як окремого підприємства, так і нашої країни в цілому. Установлено, що соціальна відповідальність є результативною за умови розуміння суспільної значущості діяльності підприємств у соціальній сфері. Поняття соціальної відповідальності кожний з науковців трактує по-різному. Водночас усі вони сходяться на думці, що соціальна відповідальність: сприяє сталому розвитку й удосконаленню організації, позитивно впливає на здоров’я та добробут суспільства; повинна враховувати очікування зацікавлених сторін; відповідати чинному законодавству та міжнародним нормам поведінки. Виявлено, що запорукою успіху діяльності підприємства є дотримання принципів соціальної відповідальності, закріплених у стандарті ISO 26000, а саме: постійності, підзвітності, прозорості, ефективності, зворотного зв’язку, верховенства закону, норм, прав тощо. Такі принципи лежать в основі формування, функціонування та вдосконалення соціальної відповідальності в трудовій сфері. Тому при прийнятті управлінських рішень необхідно дотримуватися їх балансу. Першоосновою соціальної відповідальності є досконалість бізнесу. Призначення й місія будь-якого бізнесу – задовольняти певні потреби споживачів. Задовольняти їх якнайкраще, організовувати виробництво ефективно, створювати досконалу продукцію та послуги без шкоди для природи і суспільства – в цьому перш за все й полягає призначення підприємця, його соціальна відповідальність. На такій основі формуються всі складові соціальної відповідальності, основними з яких є: відповідальний виробник, відповідальний роботодавець, відповідальний діловий партнер, відповідальний учасник з питань розвитку територіальних громад, відповідальний учасник економічних і політичних відносин з державою, відповідальний учасник соціальних відносин, відповідальний учасник у сфері волонтерства. Важливу роль у системі управління персоналом підприємства відіграють інструменти соціальної відповідальності. Їх використання дозволяє підприємству створити умови для забезпечення гідної праці, запровадити ефективну систему підвищення кваліфікації, забезпечити кар’єрне зростання працівників, сформувати довіру між роботодавцем і найманими працівниками, а також сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, підвищити якість трудового життя та конкурентоспроможність на ринку праці.
Посилання
2. Zaichuk O.V., & Onishchenko N.M. (2006) Teoriia derzhavy i prava. Akademichnyi kurs [The theory of state and law. Academic course]. Kyiv: Yurincom Inter [in Ukrainian].
3. Kolot A.M. (2014). Korporatyvna sotsialna vidpovidalnist: suchasna filosofiia, problemy zasvoiennia [Corporate social responsibility: modern philosophy, problems of assimilation]. Ekonomika Ukrainy - Economy of Ukraine, 3, 70- 81[in Ukrainian].
4. Nahornova O.V. (2018). Korporatyvna sotsialna vidpovidalnist v upravlinni trudovymy resursamy [Corporate social responsibility in the management of labor resources]. Khmelnytskyi [in Ukrainian].
5. Oliinyk O.O. (2015). Korporatyvna sotsialna vidpovidalnist v systemi upravlinnia personalom pidpryiemstva [Corporate Social Responsibility in Enterprise Personnel Management System]. Sotsialno-trudovi vidnosyny: teoriia ta praktyka – Social-labor relations: theory and practice, 1, 142-147 [in Ukrainian].
6. Okhrimenko O.O., & Ivanova T.V. (2015). Sotsialna vidpovidalnist [Social responsibility]. Kyiv: NTU “Kyiv Polytechnic Institute” [in Ukrainian].
7. Sabetska T.I. (2016). Sotsialna vidpovidalnist yak filosofiia formuvannia efektyvnoi kadrovoi polityky pidpryiemstva [Social responsibility as a philosophy of formation of effective personnel policy of the enterprise]. Ivano-Frankivsk [in Ukrainian].
8. ISO 26000: Guidance on Social Responsibility (ISO/FDIS2600). INTERNATIONAL STANDARD. URL: https://www.iso.org/ru/iso-26000-social-responsibility.html
9. Khrystenko O.V. Stakeholder-management in building organizations’ development / O.V. Komelina, O.V. Hrynko, O.V. Khrystenko // International Journal of Engineering & Technoiogy. – Vol. 7, No 3.2 (2018). – Special Issue 2. – P. 191-194.
10. Carroll, A.B., & Shabana, K.M. (2010). The business case for corporate social responsibility: a review of concepts, research and practice. International Journal of Management Reviews, 12(1), 85-105.
11. Starks L.T. (2009), Corporate governance and corporate social responsibility, Financial Review, 44, pp. 461-468.
12. Aguilera R.V. Rupp D.E. Williams C.A. (2007), “Putting the S back in corporate social responsibility: A multi-level theory of social change in organization”, Academy of Management Reviews, 32(3), pp. 836-863.
13. Mathis R.L., Jackson J.H. (2011), Human Resource Management. South-Western Cangage Learning, 13th ed.
14. Mason C., Simmons J. (2014), “Embedding Corporate Social Responsibility in Corporate Governance: A Stakeholder Systems Approach”, Journal of Business Ethics, 119, pp. 77-87.
15. Walker K., Dyck B. (2014), “The Primary Importance of Corporate Social Responsibility and Ethicality in Corporate Reputation: An Empirical Study”, Business and Society Review, 119(1), pp. 147-174.
16. Modak N.M., Panda S., Sana S.S., Basu M. (2014), “Corporate social responsibility, coordination and profit distribution in a dual-channel supply chain”, Pacific Science Review, 16(4), 235-249.
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
