Методичні аспекти процесу формування стратегії розвитку туризму об’єднаних територіальних громад : інформаційний аспект

Анотація

У статті досліджується процес формування стратегії розвитку туризму на рівні об’єднаної територіальної громади. Визначено, що процес формування стратегії розвитку туризму передбачає здійснення низки організаційних заходів. Тому виникла необхідність розроблення стратегії та документаційного забезпечення процесу розвитку туристичного потенціалу. Це сприятиме  не тільки скоординуванню дій усіх учасників (стейкхолдерів), але й забезпеченню фінансової складової. Стратегія дозволить громаді отримати інформацію про те, що вона має (стан туристично-рекреаційних ресурсів), визначити потенціал і можливості подальшого розвитку, установити цілі, завдання й виконавців, урахувавши при цьому особливості територій та їх соціально- економічне становище. Для аналітичного забезпечення стратегічного аналізу пропонується використати SWOT- аналіз і PESTLE-аналіз. Це дозволить сформувати стратегічне бачення розвитку туризму певної територіальної громади та ключові її фактори подальшого розвитку. З початку 90-х років минулого століття в Україні поступово будується європейська модель взаємовідносин державної влади і місцевого самоврядування. На шляху децентралізації та реформування місцевого самоврядування ключовим орієнтиром є Європейська хартія місцевого самоврядування (далі – Хартія), яку держава без застережень ратифікувала 15 липня 1997 р [4, с.17]. У результаті вже створено 665 ОТГ (у 51 ОТГ вибори відбулися 24.12.2017), що об’єднали 3 118 громад (27,8% від загальної кількості місцевих рад станом на 01.01.2015) та 5,7 млн осіб (13,4% загальної кількості населення України). У процесі децентралізації громади здобули ресурси, фінанси, повноваження – значний інструментарій і можливості для забезпечення повноцінного місцевого розвитку.Головна стратегічна мета реформи – створення комфортного та безпечного середовища для життя людини в Україні. Це  можна буде досягнути шляхом побудови ефективної системи влади на всіх рівнях (громада – район – область), передачею максимально можливої кількості повноважень на найближчий до громадянина рівень – громадам, а також створенням умов для динамічного розвитку регіонів і надання якісних та доступних суспільних послуг громадянам [12]. Таким чином, громада, крім ресурсів, отримує повноваження й низку викликів. Це обумовлює необхідність використання стратегічних підходів до управління та формування стратегій, що знайшло підтримку на державному рівні.