ЗАСАДИ РОЗРОБЛЕННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ЕКРАНІВ З МАЛИМИ МАСОГАБАРИТНИМИ ПАРАМЕТРАМИ

Анотація

Проаналізовано можливості розроблення матеріалу малої товщини для екранування електромагнітних випромінювань ультрависоких і вищих частот. Показано, що покриття завтовшки меншої за чверть довжини падаючої електромагнітної хвилі – 400–500 мкм не забезпечують малих коефіцієнтів відбиття при нанесенні на металеву поверхню. Зниження коефіцієнтів відбиття до 0,7–0,6 відбувається випадковим чином на різних частотах. Це пов’язане з резонансними явищами у покритті. Частотна смуга мінімального відбиття вузька й не має практичного значення. Показано, що забезпечити прийнятний баланс магнітних та електрофізичних властивостей тонкого покриття для мінімізації коефіцієнтів відбиття складно. Це обумовлено залежністю показників кінцевого продукту не тільки від магнітних та діелектричних властивостей компонентів та їх концентрацій, а й від морфології частинок, їх розподілу у тілі матриці, режиму полімеризації. Крім того магнітні й електрофізичні властивості мають амплітудночастотну залежність. Обґрунтовано, що для забезпечення малих коефіцієнтів відбиття електромагнітних хвиль й високого поглинання електромагнітної енергії доцільно застосовувати багатошарову структуру. Шари повинні мати різні магнітні й електрофізичні властивості. При цьому найменші концентрації наповнювача – у верхньому шарі. Ці концентрації повинні мати значення на межі перколяційного ефекту – різкого підвищення електропровідності композиції. Ці концентрації можна оціночно визначити із застосуванням теорії протікання електродинаміки суцільних середовищ. За можливості між шарами доцільно передбачити діелектричний прошарок. Наявність границь розділу підвищує загальну ефективність захисного покриття.