TY - JOUR AU - Абделхамід Нечад PY - 2019/06/24 Y2 - 2024/03/29 TI - Невидима рука міжнародної допомоги в африці: геоекономіка депривації JF - Науковий журнал «Економіка і регіон» JA - EiR VL - 0 IS - 1(72) SE - СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО І МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ DO - https://doi.org/10.26906/EiR.2019.1(72).1438 UR - https://journals.nupp.edu.ua/eir/article/view/1438 AB - У традиційних суспільствах бідні та незаможні люди мали своє місце в громаді, не отримуючи жодної допомоги. Завжди існувала взаємозалежність, що реалізовувалася серед верств населення з низьким рівнем доходів: взаємна допомога була природною поведінкою. Проте раніше не виникало асоціації «допомоги» з практиктичним визначенням «закріпачення осіб», що знаходяться в тяжкому становищі, або ж буде слугувати виправданням для урядів щодо здійснення військових чи репресивних дій проти власного народу. Історія дебатів і практик навколо «концепції допомоги» підкреслює значущість цього явища.На національному або міжнародному рівні підтримка спрямована в першу чергу на те, щоб допомогти чітко визначеним «донорам» зберегти той устій, який  допомагає утримувати свої позиції владі та соціальні привілеї й позбавляє бідних власних засобів боротьби з бідністю. Тепер ми легко розуміємо, чому промоутери великих міжнародних зустрічей регулярно виступали за надання допомоги бідним: один з них, який зібрав глав держав у березні 2002 року в Монтерреї, Мексика, обережно уникав будь-яких дебатів про корінні причини виникнення страждань і несправедливості. Фактично вони добре розуміють, що ретельне вивчення цих випадків розкриє шахрайство, яке сьогодні відбувається в усьому світі під брендом допомоги. Дійсно, така дискусія ризикує розкрити збочені змови, часто структурні, котрі завжди в ім’я допомоги об’єднують лідерів Півночі й Півдня проти власних «суб’єктів». І коли заради пропаганди північні «щедрі донори» погрожують зменшити свою «допомогу» на тій підставі, що уряди-реципієнти корумповані, така експертиза врешті-решт розкриє всі механізми, створені цими ж донорами, щоб «допомогти» певним «урядам» деспотично панувати над власним населенням. Зрештою, серйозне розслідування основних причин цих маневрів продемонструвало б світовій спільноті, що більша частина допомоги, призначеної для відповідних бідних країн, спрямована на зміцнення військових і примусових програм або на реструктуризацію їхніх економік для адаптації до вимог єдиного світового ринку. Звідси й цей гіркий висновок: те, що ми наполягаємо до надання  допомоги, це лише зумовлює витрати на зміцнення структур, які породжують нещастя. Однак жертвам, позбавленим їхніх реальних властивостей, ніколи не допомагають, оскільки вони прагнуть виділитися з глобальної продуктивної системи, щоб знайти альтернативи, узгоджені зі своїми власними прагненнями. ER -